Спи спокійно, поете! Хай більше ніхто не тривожить твій сон!

Не вірив я в життя по смерті,

Тепер я вірю в диво з див.

Було для мене страшно вмерти,

Умер і нагло знов ожив.

            Олександр Олесь. 1925 рік

1919 рік... Молодий Олександр Кандиба, більш відомий як український поет Олександр Олесь, залишає Київ і їде до Будапешта представляти УНР з питань культури. Однак Румунія дуже скоро стає прорадянською, а еміграція для поета - трагедією всього життя. Після поневірянь європейськими містами Олександр Олесь зупиняється у Празі. Тут було багато друзів, знайомих, але дороги назад, в Україну, на жаль, не було. Туга за рідним краєм поглиблювалась розлукою з рідними: в небезпеці залишилася дружина Віра з сином Олегом. Аж через чотири роки вдається усією сім'єю зібратися за одним родинним столом. Однак ностальгія ніколи не залишала поета. До останніх днів Олександр Олесь почував себе українцем, жив думами про рідну землю, марив рідними краєвидами, боляче переживав страждання свої земляків - голодомор та сталінський терор -  і сподівався на повернення. 

      На зорі Незалежності України поет повернувся на рідну землю у слові: його поетичні збірки видавались в Україні, його ім'я ожило в історії української літератури, його твори увійшли до шкільної програми, а вірші стали народними піснями. Сьогодні збулася, напевно, найбільша мрія Олександра Олеся: він повернувся додому душею і тілом назавжди. 

         Спи спокійно, поете! Хай більше ніхто не тривожить твій сон!

На могилі Олеся

Не важко серцем зрозуміти 

Важку журбу у самоті. 

Мені про це шуміли віти 

Там, де кінець його путі. ...

В душі знедоленого Майстра 

Неначе буря розрослась. 

В душі воскресли вбиті айстри, 

З журбою радість обнялась... 

Ті айстри — незабутні люди. 

Мороз народу не скує: 

Ще переможе правда всюди, 

І виборе народ своє. 

А щире і сердечне слово 

Не гублять земляки твої. 

На Україні чути знову: 

«Сміються, плачуть солов’ї».  

Вірш "На могилі Олеся" http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/v_poloni_nostalgiyi.html

Цитати для характеристики героїв повісті "Маруся"

Повість «Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка

 Цитати для характеристики Василя

«хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки: на виду рум’яний, моторний, звичайний…»

«Він свитник, хлопець дуже гарний, має гнучкий стан та на сільських дівчат і не дивиться. Нібито його хазяїн хоче взятии хлопця в прийми, віддати за нього свою доньку-красуню» 

«Люблю я тебе, Марусенько, усім серцем моїм, люблю я тебе більш усього на світі. Не сердься на мене, не відворожуйся, не затуляй очиць твоїх білою рученькою, дай її мені сюди, нехай пригорну її до свого серденька, та тоді хоч і вмру, коли тобі невгодна щирая моя любов!» 

«Пішов у ченці і став уже дияконом Печерського монастиря в Києві» 

«Він і прийшов немощний та таки себе не оберігав: не слухав нікого, ськав усякої болісті і заморив себе зовсім. Далі чах-чах та от неділь зо дві як і помер» 

Повість «Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка

 Цитати для характеристики Марусі 

«Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тернові ягідки, брівоньки — як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі прямесенький, з горбочком, а губоньки — як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки — неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані». 

«до усякого діла невсипуща» 

«Коли було заговорить, то усе так звичайно, розумно, так неначе сопiлочка заграє стиха, що тiльки б її й слухав; а як усмiхнеться та очицями поведе, а сама зачервонiється, так от неначе шовковою хусточкою обiтреть смажнiї уста. »

«Коси у неї як смоль чорнiї та довгi-довгi, аж за колiно; у празник або хоч i в недiльку так гарно їх повбира, дрiбушки за дрiбушку та все сама собi заплiта; та як покладе їх на голову, поверх скиндячок вiнком, та заквiтча квiтками, кiнцi у ленти аж геть пороспуска; усi груди так i обнизанi добрим намистом з червонцями, так що разкiв двадцять буде, коли й не бiльш»

«Сорочка на нiй бiленька, тоненька, сама пряла i пишнiї рукава сама вишивала червоними нитками.»

«От така як вийде, то що i твоя панночка! Iде, як павичка, не дуже по усiм усюдам розгляда, а тiльки дивиться пiд ноги. Коли з старшим себе зострiлась, зараз низенько вклонилась та й каже: "Здрастуйте, дядюшка!" або: "Здоровi, тiтусю!" 

Вона була аж занадто скромна і сором'язлива: не ходила гуляти з дівчатами ні на вулицю, ні на вечорниці й іншим не радила ходити: «Лучче я, каже, на те місце, упоравшись... ранше устану, заміню твою старість: обідати наварю і батькові в поле понесу. А на вулиці що я забула? Іграшки та пустота...»

Коли її запрошували до подруг на весілля, то була там не довго, а тільки посидить, пообіда, а як виведуть молодих надвір танцювати, то вона мерщій додому. 

«Ця дівчина багата, вона байдужа до розваг і гуляти на свята не ходить, роботяща: добре шиє, пряде, варить і пече» 

«Ходить на вулицю не любила, а ось із задоволенням допомогала батькам, варила їжу, пряла" 

«Таточку, голубчику, соколику, лебединку! Матінко моя ріднесенька! Утінко моя, перепілочко, голубочко! Не погубляйте свого дитяти; дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! Не розлучайте мене з моїм Василечком». 

«Василю! На кладовищі мене покидаєш, на кладовищі мене й знайдеш! Поминай мене, не удавайся в тугу… прощай на віки вічні!.. Там побачимось!» 

Сумне життя настало для Марусі без Василя. Вона журиться, ночей не досипає, уболіває за долю свого коханого.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/marusya-kvitka-osnov-yanenko-tsitatna-haraketristika/ 

Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Пам'ятаймо минуле, щоб мати майбутнє

Трагічні події сьогодення спонукають згадати сторінки історії, щоб "знати, як це було і як цьому протистояти". А історія, як відомо починається з рідного краю.

         Село Княже не раз опинялось на перехресті різних історичних епох, на цих землях відбувалися найбільші драми ХХ століття –  змінювалась влада, змінювались етнічні межі: здавна волинське село стало галицьким (а може, й не стало). Тут свої традиції, свої звичаї. Згадаймо, бодай, весільний обряд, де особливе місце займає хліб святий –  коровай, де свати читають особливу поезію для княгині та її дружок – "Коруну". А чого варті наші українські пісні? Понад сто нам вдалося записати, а скільки їх пішло в небуття разом із тими, хто беріг їх у своїй пам'яті? Незважаючи на те, що край тривалий час був під владою Польщі і навчання в школах велося лише польською мовою, мову свою наші предки не занедбали, не засмітили чужими словами.

Зустріч, на яку чекаємо давно

25 листопада о 12 год у Княжівській ЗШ відбудеться зустріч з відомим українським письменником Андрієм Криштальським, автором пригодницького роману-дилогії "Чорноморець, матінко" та "Заступниця". Прототипом головного героя роману став наш односельчанин, воїн УПА  - Олексій Мельник (псевдо Чорноморець). 
Андрій Криштальський - невтомний дослідник трагічних сторінок Горохівщини 40-50 років ХХ століття (село Княже до 60-х років теж належало до Горохівського району). У його творчому доробку історичні монографії: "Кривда за кривду: польсько-німецький терор 1943-1944 років на Горохівщині"  та "ОУН і УПА на Горохівщині", книги спогадів ветеранів ОУН: "З підпілля у повстанці" та "Озброєні честю", роман "Десятина" та інші. 
Запрошуємо усіх, кому небайдужа історія рідного краю, на цікаву зустріч з автором.

День української писемності та мови

Що читати влітку?

Любі друзі! Ось перший місяць канікул перетнув екватор. Сподіваюсь, ви за цей час уже встигли добряче відпочити. А ще у ці  спекотні дні можна цікаво провести час за книжкою. А що ж читати? Звісно, у бібліотеці можна вибрати книгу на будь-який смак, однак, щоб полегшити навчання у школі, раджу спочатку прочитати твори із шкільної програми. Так ви зловите одразу двох зайців: час проведете цікаво і з користю. 

До речі, всі ці книги ви можете взяти в бібліотеці або прочитати за покликанням в Інтернеті.

Якщо хочете отримати перше враження від твору – перегляньте буктрейлер!
Вирішили прочитати – зверніться в бібліотеку або перейдіть за покликанням!
Хочете прослухати текст - виберіть аудіокнигу.
Зацікавив твір – перегляньте його екранізацію і зрівняй!

Тоді не гайте часу, вибирайте книгу до душі!

6 клас

Володимир Рутківський. Джури козака Швайки. (уривок "На козацьких островах")

Володимир Винниченко. "Федько-халамидник"

Всеволод Нестайко. "Тореадори з Васюківки"

Ярослав Стельмах. "Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера"

Леся Воронина. "Таємне товариство боягузів, або Засіб від переляку №9"

7 клас

Іван Франко. "Захар Беркут"

Андрій Чайковський. "За сестрою"

Михайло Стельмах. "Гуси-лебеді летять". "Щедрий вечір"(додатково, за бажанням)

Григір Тютюнник. "Климко"

Марина Павленко. "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських".

Олександр Гаврош. "Неймовірні пригоди Івана Сили"

8 клас

Іван Карпенко-Карий. "Сто тисяч"

Михайло Коцюбинський. "Дорогою ціною"
Олександр ДОВЖЕНКО. «Ніч перед боєм» 

Ніна БІЧУЯ. «Шпага Славка Беркути»

Володимир Дрозд. «Білий кінь Шептало»

Юрій Винничук. «Місце для дракона»

Валентин ЧЕМЕРИС. «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» 

9 клас

Григорій Квітка-Основ'яненко. "Маруся".

Іван Котляревський. "Енеїда". "Наталка Полтавка".

Микола Гоголь. "Тарас Бульба".

Тара Шевченко. "Кавказ". "Катерина". "Наймичка".

Пантелеймон Куліш. "Чорна рада".

Марко Вовчок."Інститутка"

10 клас

Іван Нечуй-Левицький. “Кайдашева сім’я”
Панас Мирний (П.Рудченко). “Хіба ревуть воли, як ясла повні?" (1 і 4 частини) 
Іван Карпенко-Карий (І. Тобілевич). “Мартин Боруля”
Іван Франко. “Сойчине крило”
Михайло Коцюбинський. “Intermezzo”, “Тіні забутих предків”
Ольга Кобилянська. “ Valse melancoligue", "Impromtu phantasie"

Василь Стефаник. “Камінний хрест”
Леся Українка. “Лісова пісня”
Володимир Винниченко. “Момент”

11 клас

Микола Хвильовий (М. Фітільов) “Я (Романтика)”
Юрій Яновський “Подвійне коло”, “Дитинство”, “Шаланда в морі” (з роману “Вершники”
Валер’ян Підмогильний “Місто”
Микола Куліш “Мина Мазайло”
Осип Турянський “Поза межами болю”
Іван Багряний «Тигролови»
Олександр Довженко “Україна в огні”, «Зачарована Десна»
Ліна Костенко. “Маруся Чурай”

Олесь Гончар “За мить щастя”, “Залізний острів” (із роману “Тронка”)
Григір Тютюнник “Три зозулі з поклоном"

Я бажаю щастя Вам!

Щастя... Усі його прагнуть, усі про нього мріють, усі його бажають, а що те щастя означає? Для одних -  хороші оцінки, для інших - любов та здоров'я рідних, для когось, може, - відпочинок на екзотичних островах, дороге авто, квартира, яхта...? Та як би там не було, а істина одна: здобути щастя прагне кожна людина на Землі.

20 березня жителі усього світу відзначають Міжнародний день щастя, яке запровадила ООН, хоча ініціювала це свято маленька гірська країна в Азії - Бутан. Чому саме Бутан? Вважають, що жителі Королівства Бутан є найщасливішими людьми у світі. Чому саме 20 березня? 20 березня - це день весняного рівнодення. В ООН вважають, що  цей День символізує рівність жителів усієї планети, які мають однакові права на щастя. А країни мають активізувати свої зусилля на покращення добробуту своїх мешканців.