9 листопада українці відзначають День української писемності та мови. Це знакове свято, бо мова для нас - це не просто засіб спілкування, це вияв самобутності нашого народу. Мова наша, як і сам народ, пройшла нелегкі дороги. Скільки разів її переслідували зайди-чужинці, скільки разів її зневажали власні діти-перевертні?.. Але вогонь нашої мови від того тільки розгорявся ще дужче, щоб освітити шлях до власної незалежності сучасним і прийдешнім поколінням. Хіба ж бо ми називалися б нині українцями, якби втратили свою духовну Праматір - рідну мову?..
Наша мова має свою вікову історію. Це одна із найдавніших мов Європи. Корені нашої мови сягають праслов'янських племен. Слова нашої мови дивними квітами процвітають у народних піснях, самобутніх казках, у красному письменстві часів Київської Русі, у творах світочів української літератури - Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Григорія Квітки-Основ'яненка, Панаса Мирного, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської, Василя Симоненка, Ліни Костенко... Цей список можна було б продовжувати... Згадаймо, скільки поборників рідного слова забрали голодомори, сталінські репресії... Страшно подумати, що лише за прагнення розмовляти українською мовою загарбники ув'язнювали, а то й розстрілювали українців. І сьогодні наша мова знову на передовій, знову бореться за свою самобутність, адже ж її лексикони пересипані англіцизмами та росіянізмами, їх ми чуємо щодня з радіоефіру, з телебачення та Інтернету. Так як ми не маємо права віддавати ні клаптика землі на поталу чужинцям, так само не маємо права спокійно дивитися, як перетворюється українська мова на суржик. Чужомовні кальки, сленг, лихослів'я перетворюють нашу мову на мову жебраків та волоцюг. Однак, вочевидь, найбільшої шкоди рідній мові завдаємо ми самі, бо лінуємось "заглядати у словник", добирати питомі слова прабатьківської мови. Ось так ми принижуємо самі себе, а мову даємо на поталу космополітизму, забуваючи, що ми, українці, - носії однієї з найбагатших мов світу, і кожен з нас має святий обов'язок: плекати й пильнувати це багатство, щоб передати прийдешнім поколінням коштовний скарб - рідну мову. Якщо змарнуємо рідну мову, то втратимо і свою землю, і свою державність, і самих себе.
Немає коментарів:
Дописати коментар