До дня народження Лесі Українки

           По-різному складаються письменницькі долі, як і людські долі загалом. Особливою була доля української поетеси – Лесі Українки –  щедро наділена талантом, любов’ю до людей. Судіть самі: у 4 роки – Леся навчилася читати, у 5 років – писати і грати на фортепіано, у 6 – навчилася вишивати, а у 8 – вимережила своєму любому таткові сорочку; у 9 років – написала свій перший вірш, у 13 – стала авторкою публікацій Львівського журналу „Зоря”. У неповних 19 – написала підручник з історії Стародавнього Сходу; у 22 – автор поетичної збірки „На крилах пісень”. Леся захоплювалася музикою, живописом, фольклором, декоративно-прикладним мистецтвом. Вона знала понад 10 іноземних мов, досконало володіла своєю рідною мовою, не навчаючись при цьому у жодному навчальному закладі.

            Та сама Доля, яка дарувала поетесі талант, була нещадною до її здоров’я. Із 42 років життя Леся Українка 30 із них боролася із невигойною хворобою. Вона хотіла жити заради творчості, переливаючи на папір увесь пломінь душі і вогонь думки. Ми сьогодні знову йдемо до Лесі Українки. Але шлях до неї у кожного свій. У когось він проліг від Звягеля через Луцьк, Колодяжне, Київ, Крим, Болгарію, Італію, Швейцарію, Єгипет, Кавказ до далекого грузинського містечка Сурамі. У когось – від „Колискової”, „Оха – Чудодія”, „Вишеньок-черешеньок”, від того маленького горобчика, якого вчила Біда – до вічної загадки «Лісової пісні», до глибокого підтексту „Боярині”, до незбагненності „Касандри”, „Одержимої”... Для когось, можливо, шлях до Лесі Українки розпочнеться тільки сьогодні із Лесиного слова, глибокого та бездонного, як те кришталеве джерело, з якого ми черпаємо натхнення, розум та надію.

            Ім’я Лесі Українки відоме усім, адже у ньому поєдналися милозвучне і тихе, як шепіт листя, ім’я її дитинства – Леся і слово найвищої честі та обов’язку патріота – Українка.