... нова сторінка надій та сподівань

...світанок сьогодні постукав у віконце срібним голосочком синички. Ще сонце укуталось сивим туманом, а вона вже видзвонює: "Цинь-цинь-цинь-цинь-цинь", - сповіщає: небо сьогодні буде синім.  А горобці?... Ті зовсім, напевно, забули, що ранок ще тільки займається, - розцвірінькались, розреготались, заливаючи усе довкола своїм енергійним крещендо.

А пахне як?.. Молодою бростю дерев, талою землею, ранковою свіжістю... На гілках, здається, принишкли маленькі метелики і от-от полетять. Та ні, то темно-коричневі лусочки бруньок міцно тримають у своїх обіймах листочки. Та чи надовго?...

Сонце ще у полоні туману, а сонячні зайчики вже гойдаються на прозорих скельцях льоду,  мов діти на орелях, обережно, аби не покришився тоненький кришталик, у якому вже вимальовується бездонна блакить неба. А може, то сама весна золотими літерами виводить нову сторінку в одвічній книзі надій та сподівань...