Нещодавно мені випала чудова нагода побувати на другому прем'єрному показі вистави Семена Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм" в Національній опері України. Неповторні враження залишилися від зустрічі із класикою світового оперного мистецтва, хотіла б поділитися ними з вами, дорогі друзі.
Українським тут було все: і музика, яку написав сучасний український композитор Мирослав Скорик, і оркестр під диригентською паличкою Миколи Дядюри, і арії у виконанні неперевершених майстрів сцени, і характери героїв, і костюми, і, звичайно, декорації. Як тільки піднялася завіса, глядачі потрапили на береги славного Дунаю. Українська хата заможного козака Івана Карася. Біля хати тин, цвітуть мальви. Під стріхою сушаться вінки цибулі та часнику, низанка червоного перцю та добірної риби. Таємничі придунайські плавні, через які дерев'яні місточки ведуть до славного Дунаю. По обидва боки сивіє очерет. А далі хвилюється синьоокий Дунай.
Українського колориту додавали і костюми Марії Левитської. Більше 250-ти різних костюмів ручної роботи не просто доповнювали образи та сюжет, а стали справжньою окрасою опери, зверніть увагу, жоден костюм не повторювався, а окремі можна вважати витворами мистецтва.
Шалені оплески зривали запальні балетні номери (хореограф — Аніко Рехвіашвілі). А що вже казати про виконавців головних ролей! Дотепний Карась (Сергій Магера), завзята Одарка (Марія Березовська), ніжна красуня Оксана (Тамара Калінкіна), її коханий Андрій (молодий соліст, студент консерваторії імені А. Чайковського - Валентин Дитюк)... Чудовий спів, виконавська та сценічна майстерність одразу зачаровували глядача і тримали у полоні ще довго після завершення опери.
Шедевр Семена Гулака-Артемовського уже понад 150 років живе на сцені і не перестає дивувати нові покоління глядачів. Успіх опери, безумовно, у безмежній любові до рідної України, до її народу, звичаїв і традицій. Незборима духовна сила українського народу, його прагнення до волі - ось в чому, на мою думку, таємниця популярності та актуальності опери "Запорожець за Дунаєм". Фінал оптимістичний: усі залишаються живі і щасливі, з молитвою на вустах повертаються на Україну.
Надія, Віра і Любов завжди осіняли українців у складні часи нашої історії. НЕ зрадять, не покинуть нас Вони і тепер...
Немає коментарів:
Дописати коментар