Війна крізь долю моєї родини

Ой, ударила куля повстанця в чоло –

Сколихнулося небо, сколихнулось село.

І у полі широкім між квітів і трав,

Наче ясен високий стрілець той упав.

Як побачив це лихо вітрець степовий,

Запитав його тихо: «Чи ти, друже, живий?»

Та стрілець тому вітру жодних слів не повів,

Тільки маком червоним серед поля зацвів.


Ой, скажи ще, вояче: « Чий ти муж, чий ти син?

Чому нині так плаче за тобою Волинь?..»

Та стрілець тому вітру жодних слів не сказав,

Тільки маком червоним серед поля зітхав.

Вітер знову питався: «Чи у тебе є брат?

Звідкіля ти добрався до високих Карпат?»

Та стрілець тому вітру жодних слів не повів,


Тільки маком червоним серед поля зацвів.

                                                                              Євгенія Лещук

Червоні маки... Скільки їх зацвітає весною на українській землі? Сотні тисяч, а може, мільйонів?.. Спалахують червоними вогниками серед пшеничного поля, край дороги, серед степу - скрізь, де проливалася кров українців, які захищали свою землю колись і боронять тепер від ворогів. 

Історія нашого народу, на жаль, пересипана трагічними сторінками: козаки, січові стрільці, повстанці, воїни Червоної армії, Герої Майдану, бійці АТО - ниточка звитяги тягнеться крізь віки і не обривається сьогодні...