Журавлиний ключ спонукав до роздумів
про весну... про надію... про чужину... про героїв... Пропоную добірку поезій
Богачук Олександр
ПІСНЯ ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДОДОМУ
Обнялися журавлі з весною
І мене з веснянкою звели.
Забриніло срібною струною:
Кру-кру-кру,
Через даль відому й невідому
Мерехтіли співи з-під крила.
…Пісня повертається додому,
Де б вона на світі не була.
Не питайте, хто її родина,
Звідки прилетіла і чия…
Доки буде жити Україна,
Не заблудить пісня і моя.
НЕБЕСНА СОТНЯ БІЛИХ ЖУРАВЛІВ
Музика Павла Дворського
горить свіча і пам'яті сльоза
додолу з неї краплями стікає
земля ридає плачуть небеса
Майдан героїв з почестю ховає
їх взяв Господь,щоб ангелом в раю
в його садах довічно проживати
вони завжди залишаться в строю
про них народ пісні буде співати
Приспів:
небесна сотня білих журавлів
душа яких летить під небесами
ніхто із вас вмирати не хотів
хай вічна пам'ять лишиться за вами
сьогодні туга душу розпинає
багато з вас коханні не призналось
надворі скоро втішиться весна
чому ж її ви хлопці не діждались
горить свіча і пам'яті сльоза
додолу з неї краплями стікає
земля ридає,плачуть небеса
Героїв Україна пам'ятає
http://www.tekstanet.ru/13/Nevidomiy/tekst-pesni-Nebesna-sotnya-bilih-juravliv
Ліна Костенко
Ті журавлі, і їх прощальні сурми...Тих відлітань сюїта голуба...
Натягне дощ свої осінні струни,
торкне ті струни пальчиком верба.
Сумна арфістко,- рученьки вербові! -
по самі плечі вкутана в туман.
Зіграй мені мелодію любові,
ту, без котрої холодно словам.
Зіграй мені осінній плач калини.
Зіграй усе, що я тебе прошу.
Я не скрипковий ключ, а журавлиний
тобі над полем в небі напишу.
Ігор Волощук
А ЖУРАВЛI ЛЕТЯТЬ ЗА МОРЕ...
А журавлi летять за море...
Летять в такi чужi краї,
Чого летять i що їх гонить?
З дiдiв i прадiдiв землi.
З обжитих мiсць, де все знайоме,
Де шелест трав i шум листви,
Поля, долини i дiброви,
I величавiї лiси.
Отой струмок, що у ярузi,
Той смак солодкої води,
I темну нiч, цi очi-зopi,
Не заберете їх туди.
А вони звуть, а вони плачуть,
За тими, хто кидає їх,
Можливо бiльше не побачать
I не почують вже про них.
Сумують тi, сумують другi,
Шепоче серце: "Залишись,
Бо тут рiдня, знайомi, друзi,
Чи ще зустрiнетесь колись?"
А журавлi летять за море,
О Боже мiй, навiщо це,
Чого летять i що їх гонить?
Там все не так, там все чуже.
Звичайно, можна нам змiниться,
Тай звикнути, спокiйно жить,
Та по ночах, земля насниться,
Я чую, кличе - "Повернiть".
Твоя земля,твоя домiвка,
Могили прадiдiв, батькiв,
Ти їх корiння, їхня гiлка,
Та зараз ти мiж журавлiв.
Спустись додолу, вiдкрий очi,
Не треба тих чужих свiтiв,
Згадай отi чарiвнi ночi,
Бо ж ти без них осиротiв.
Дивись поспiла вже калина,
Немає слiв, яка краса,
Вже пiдросла твоя дитина,
А ти усе не поверта.
Та ось журавль, один у небi...
Один у небi, без ключа,
Невже у темрявi згубився?
Куди летить, чого шука?
А далi ключ той журавлиний,
Летить додому поспiша,
У край той рiдний i єдиний,
Бо iншого для них нема.
А журавлi летять додому,
Верта назад з чужих країв
Чого летять i що їх гонить?
На землю прадiдiв, батькiв.
Буенос-Айрес(Аргентина) 1998p
http://probapera.org/publication/13/3368/a-zhuravli-letyat-za-more....html
Ігор Федчишин
НЕ ТУЖИ, БРАТЕ МІЙ
Віталію Назаруку
Журавлині ключі долетіли до рідної хати,
на добротнім подвір"ї розрісся до неба горіх.
У високім гнізді будуть сонце стрічать журавлята,
стануть Бога просить захистити твій, брате, поріг.
Не суди тільки їх, що злетять у осіннюю пору -
не за щастям летять, а хапнути свободи ковток,
щоб донести її через бурі до рідного дому
і з насінням гвоздик посадити посеред квіток.
А як ті зацвітуть і від запаху здіймуться груди,
то відчуєш плечем, що я поруч з тобою стою.
Ми за руки візьмемсь і звершиться великеє чудо -
запанує навік тільки злагода в ріднім краю.
Журавлят навчимо не боятись січневих морозів,
щоб летіли у даль лиш розвідувать нові світи,
зберем зерна в садку, свіжим вітром розвієм-розмножим
по Вкраїні усій, по обидва Дніпра береги.
Надія Красоткіна
ЖУРАВЛІ
Під безхмарною синьою даллю,
Відірвавшись крилом від землі,
Закурликало небо печаллю —
Це у вирій летять журавлі.
Струни осені срібно заграли...
Віддалася у серці луна.
Журавлі в небесах відлітали
І звучала їх пісня сумна.
А навколо природа буяла,
Як у дивних казках мудреця...
І чарівні сонети писала,
Зігрівала красою серця.
Андрій Малишко
ЖУРАВЕЛЬ
Прилетів журавель
З невідомих земель,
А в нашій окрузі
Поселився в лузі.
Воду п’є, не просить збанку,
Ходить тихо, наче дід,
Жабу зловить до сніданку,
Другу зловить на обід.
Де у нього двір і хата?
Може, знищила війна?
Де у нього журавлята,
Журавлиха де, жона?
Може, загубив дорогу,
В журавля своя біда?
Стане в лузі на ‘дну ногу,
Довго в воду загляда.
Василь Сухомлинський
ВІДЛІТАЮТЬ ЖУРАВЛІ
Був ясний осінній день. Тихо надворі, у повітрі пливуть павутинки. А в блакитному небі - ключ журавлів. Пролетіли журавлі над селом, потім повернулись, покружляли й знову полетіли. Але за селом, недалеко від лісу, сіли журавлі на землю. Довго сиділи, немов радились про щось. Чому це журавлі кружляли над селом, а потім сіли біля лісу? Бо вони вирушають у далеку дорогу. Летять у теплий край. Та хоч і теплий, але чужий. Бо батьківщина там, де народився, зріс і почав літати. Тож їм і тяжко розлучатися зі своєю вітчизною.
http://berezne.libr.rv.ua/kids/suhomlyn.html
Олександр Олесь
ЖУРАВЛІ
Прилетіли журавлі,
Сіли в полі на ріллі,
То пасуться, то курличуть —
Мабуть, це Весну вже кличуть.
Ходять довгі журавлі,
Щось вишукують в землі,
Щось воркують, щось віщують,
Вже Весну, здається, чують.
А здаля вже крався лис...
Шиї витягли, знялись,
Закурликали з-під хмари
І злетіли на мочари.
У квітках летить Весна,
Журавлів шука й не зна,
Що вони їй вістунами
Відчиняють всюди брами.
Линуть в небі журавлі,
А курличуть до землі...
Линуть сірими ключами,
Відмикають білі брами.
Вікторія Майська
Без журавлів край рідний посірів
На землю тихо опустилась осінь,
Пожовкле листя падає з гілок.
В глибоке небо погляд манить просинь,
А під кущем багряним пророста грибок.
В повітрі запах яблук спілих,
А десь під небом, крики журавлів.
Вони, напевне, відлітають в вирій,
Ну, а без них, край рідний посірів.
Берези вкрились листям золотавим,
Повітря диха спокоєм дощів.
Фарбує осінь дотиком ласкавим.
Укрились форбами віття дерев, кущів
Все осінь ця, така золотокоса,
У пазусі хова різні плоди.
Іде землею, вся простоволоса,
Наводить скрізь свої порядки і лади.
Вікторія Холодняк
Сумно проводжати журавлів,
Що прощаються, махаючи крилом,
Сумно подивитись вдалечінь
Й не помітить там свою любов.
Довго-довго весну ждать
Й жити сумно у зимову заметіль,
А ще гірше праведно кохать
І постійно притупляти гострий біль.
Журавлів зустрінемо ми знов,
І покличем весну, прийде вмить,
Не повернеться ніколи та любов,
Серце тліє, серце жалібно болить.
Немає коментарів:
Дописати коментар