День української писемності та мови

Не змарнуймо рідної мови

9 листопада українці відзначають День української писемності та мови. Це знакове свято, бо мова для нас - це не просто засіб спілкування, це вияв самобутності нашого народу. Мова наша, як і сам народ, пройшла нелегкі дороги. Скільки разів її переслідували зайди-чужинці, скільки разів її зневажали власні діти-перевертні?.. Але вогонь нашої мови від того тільки розгорявся ще дужче, щоб освітити шлях до власної незалежності сучасним і прийдешнім поколінням. Хіба ж бо ми називалися б нині українцями, якби втратили свою духовну Праматір - рідну мову?..

Дві зорі Ліни Костенко

У березні, коли розцвітають перші весняні квіти, коли "перестають журитися плакучі верби", а "пташині менестрелі доводять до сліз яблуні", коли "ночі сяють зорями жасминно", а "весна дібровам листя роздає", - на небосхилі української поезії засвітилася зірка Ліни Костенко. Мабуть, не випадково саме у березні, адже спалахнула серед плеяди поетичних зірок Лесі Українки, Тараса Шевченка, Максима Рильського... Коли приглянутись до скромної блискітки Ліни Костенко, немов у дзеркалі, відбиваються дві зірочки. Одна велика і яскрава, а друга - менша і помітна тільки тоді, коли придивитись уважно. Вона проглядається здалеку, мерехтить, інколи зникає за сивими хмарами, а промайне хмаринка і вона знову світить, але так, наче з якоїсь далекої і загадкової планети, хоча притягує, здається, ще дужче...

Гімну України -150!

Сьогодні виповнюється 150 років з часу першого публічного виконання пісні "Ще не вмерла України". Далекого 1865 року у Перемишлі (тепер Польща) відбувся перший у Західній Україні Шевченківський концерт з нагоди роковин смерті Кобзаря. На завершення концерту прозвучали невмирущі слова Павла Чубинського, покладені на музику отцем Михайлом Вербицьким. 15 січня 1992 року вірш Павла Чубинського став Державним Гімном України.

... Він недарма прожив!

Ще вчора Тарас Шевченко святкував свій день народження.  Відвідували друзі, надходили вітальні листи і телеграми  із побажаннями здоров'я... У переддень провідав Микола Костомаров. Шевченко сидів за столом, навколо лежали незавершені роботи...  
Тарас Григорович похвалився золотим годинником, який недавно купив, - не для прикраси, звісно, а для точного виконання гравірувальних операцій. Це була перша коштовна річ, така омріяна... 

Думаймо про Шевченка, живімо Шевченком, продовжуймо його безсмертя в дітях!

Тарасу Шевченку - 201

Минають  роки  і  сторіччя,  відходять  у  небуття  покоління  людей,  змінюються їхні  звичаї  та  погляди,  а  справжні  мистецькі  надбання  переживають  своїх  творців,  по-новому  розмовляють  з  кожним  новим  поколінням.  До  таких  скарбів  світового значення  належить  творчість  великого  українського  поета  Тараса  Шевченка.

        Тарас  Шевченко  був  усебічно  обдарованою  людиною.  Геніальний  поет  і  видатний  живописець,  цікавий  прозаїк   і  неординарний  музика.  Шануємо  його  і  як  мислителя-філософа,  великого  гуманіста  і  просвітителя.

        Кожна  епоха  перечитує  геніальні  твори  великого  Кобзаря,  відшукує  в  них  те,  що  співзвучне  дню  сьогоднішньому,  передбачення  на    день  майбутній.

        Біографія  Шевченка  відома  всім,  але  не  перестає  вражати  кожного.  Народився  кріпаком,  у  24  роки  здобув  „вольную”.  У  1845  році  закінчив  курс  Петербурзької  Академії  мистецтв  і  поїхав  на  Україну.  Минуло  два  роки  титанічної  роботи:  поета,  художника,  людини.  Саме  в  цей  період,  восени  1846  року,  перебував  Т. Шевченко  на  Поділлі.  У  Кам’янці-Подільському  зупинявся  у  вчителя  гімназії  П. Чуйкевича,  записував  пісні  про  Устима  Кармелюка.

Митець з душею птаха

20 лютого минає 110 років від дня народження 

Уласа Самчука

Улас  Самчук – одна  з  найяскравіших  постатей  українства,  людина,  яка  зуміла  втілити  в  собі  найкращі  риси  української  ментальності – ліризм,  поетичність,  вразливість  серця – і  перебороти  його  найбільші  хиби:  почуття  меншовартості,  індивідуалізм,  невміння  підпорядковувати  свої  інтереси  інтересам  загалу.

        На  долю  письменника  випало  побачити  й  пережити  стільки,  що  цього  цілком  вистачило  б  не  на  одного  чоловіка.    „Народився  під  час  війни,  виріс  під  час  війни,  зрів  під  час  війни.  11  років  війни  і  революції,  15  років  вигнання,  14  миру.  Польська,  німецька,  мадярська  в’язниці.  Тричі  нелегальний  перехід    кордону.  Свідок  повстання  України,  Польщі,  Чехословаччини,  Карпатської  України,  Протекторату,  Генерального  Губернаторства,  Райхскоміса

ріату  України,  другого  Райху,  Третього  Райху.  Свідок  двох  найбільших  воєн  в  історії  світу.  Царі,  королі,  імператори,  президенти,  диктатори.  Муссоліні,  Гітлер,  Сталін.  Голод  1932-1933,  концентраційні  табори...  і  вічне  вигнання”.  Так  писав  про  себе  Улас  Самчук  напередодні  свого  сорокаріччя.

Фізик, вчений чи перекладач-літератор?

Дивно, як можна поєднати фізику і літературу? Здається, речі, яких сумістити не можливо, але це вдалося відомому українському експериментатору, талановитому конструктору та вченому Іванові Пулюю. І не тільки фізику та літературу, а й педагогіку, громадську та наукову діяльність. Сьогодні, 2 лютого, минає 170 років від дня його народження.
Що ж зблизило талановитого фізика із літературою? Біблія, точніше, її переклад.
 Задум перекласти Біблію живою українською мовою виник у Пантелеймона Куліша. Він зробив переклад Старого Заповіту, який було надруковано у Львові у 1881 році зусиллям Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Проте на хуторі Мотронівка, де проживав автор славетної "Чорної ради",  у 1885 році за загадкових обставин сталася пожежа і рукопис згорів.
Вдруге роботу над перекладом Пантелеймон Куліш продовжив разом із Іваном Нечуєм-Левицьким та Іваном Пулюєм, блискучими знавцями богослов'я.  На жаль, Пантелеймону Кулішеві не вдалося завершити роботу над перекладом. Це зробив Іван Пулюй. Повна українська Біблія у перекладі Пантелеймона Куліша, Івана Нечуя-Левицького та Івана Пулюя  вийшла у світ лише у 1903 році за сприяння Британського біблійного товариства.

Неповторна країна дитинства Всеволода Нестайка

                        ...йому б сьогодні мало виповнитись 85 ...
Його світ - це дитяча казка, а його твори - неповторна країна дитинства із пригодами, маленькими авантюрами, вигадками і, звичайно ж, дружбою, бо ж "радість, не поділена з другом, це не радість, навіть не піврадості, а якась поганенька четвертинка, мізерія якась". Мова йде про беззаперечного класика сучасної дитячої літератури - Всеволода Нестайка. Може тому, що любив дітей, що мав талант від Бога, а може тому, що його дитинство було вкрадене війною, став дитячим письменником, "щоб повернутися в дитинство і догратися, досміятися, добешкетувати..."

Твори Всеволода Нестайка читає не одне покоління українців, і не тільки українців, адже твори письменника перекладені багатьма мовами світу. За понад 50-літню творчу діяльність письменника було нагороджено багатьма літературними преміями, але, напевно, найвищою нагородою було те, що згідно із соціологічним опитуванням, яке провела Державна бібліотека для дітей, твори Всеволода Нестайка визнано лідерами читацького зацікавлення. А "Тореадори з Васюківки" Міжнародна рада включила до особливого Почесного списку Г.Х Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної літератури для дітей.