Я бажаю щастя Вам!

Щастя... Усі його прагнуть, усі про нього мріють, усі його бажають, а що те щастя означає? Для одних -  хороші оцінки, для інших - любов та здоров'я рідних, для когось, може, - відпочинок на екзотичних островах, дороге авто, квартира, яхта...? Та як би там не було, а істина одна: здобути щастя прагне кожна людина на Землі.

20 березня жителі усього світу відзначають Міжнародний день щастя, яке запровадила ООН, хоча ініціювала це свято маленька гірська країна в Азії - Бутан. Чому саме Бутан? Вважають, що жителі Королівства Бутан є найщасливішими людьми у світі. Чому саме 20 березня? 20 березня - це день весняного рівнодення. В ООН вважають, що  цей День символізує рівність жителів усієї планети, які мають однакові права на щастя. А країни мають активізувати свої зусилля на покращення добробуту своїх мешканців.

Благодатні краплини поезії Ліни Костенко

"Вранішні горлиці" наворкували Ліні Костенко 86 весну. Знаю, що Ліна Василівна не любить пишних святкувань, помпезних вітань, фальшивих почестей, публічного лицемірства, не любить і слави. Але сьогодні мільйони шанувальників її мистецького таланту приходять до її поетичного джерела, аби зачерпнути повні долоні цілющого слова... Слова, яке ніколи не йшло на компроміс із совістю, Слова, яке надихає не одне покоління поетів, Слова, яке творить дива у душах тих, хто бодай раз торкнувся до нього. Щоправда, свято сьогодні у кожного, хто шанує безсмертне слово Поетеси, кому випала честь жити в одну епоху з Людиною-Легендою. "Короновані ми тим, що небо над нами те ж саме", - писала Марина Цвєтаєва, а я додам, що небо над нами "держить на  плечах" могутній талант Ліни Костенко, тому воно для нас таке високе... Тож підставмо своє чоло до благодатного дощу, який, падаючи з поетичного Олімпу, окропить нас,  змиє зло та облуду, розрадить, відкриє безліч життєвих та поетичних таємниць,  і сили додасть на цілий вік...

У вінок Кобзареві

Родина Косачів: сліди загублених доль...

25 лютого 2016 року українці відзначають 145 років від дня народження Лесі Українки, талановитої письменниці, відомого громадського діяча, фольклориста... Уже так повелося, що знаємо Лесю Українку передовсім як поетесу, незмінно згадуємо, що була важко хворою, боролося з важкою недугою... А що ми знаємо про Лесю-доньку, Лесю-сестру, дружину?.. Якою була доля її матері Ольги Петрівни, батька - Петра Антоновича? Як склалися долі її братів - Михайла та Миколи та сестер - Ольги, Оксани та Ізидори. Чи є у цієї великої родини  нащадки? Де вони тепер?
На ці питання шукали відповіді учні 7 класу, готуючи проекти про кожного із Косачів. Запрошую і вас, дорогі мої читачі, переглянути медіаальбом "Родина Косачів: сліди загублених доль..." на сторінці "Лесина світлиця".
Принагідно хочу подякувати моїм учням: Мазуру Назару, Сагайдак Анні, Ковалю Володимиру, Драгонській Сніжані, Білозір Марії, Фіть Орисі, Зарембі Олегу та Панас Юлії - за терпіння, натхнення, хвилювання, які вони проявили за час підготовки та презентації проекту. Вірю, що станете справжніми українцями, такими, якими були діти з родини Косачів!