пʼятниця, 10 листопада 2017 р.

Мовний квест


День української писемності та мови учні 6 та 7 класів відзначали цьогоріч нетрадиційно. Вони стали учасниками мовного квесту. Спритність, кмітливість, логіка, спостережливість, знання рідної мови - все це стало в нагоді під час виконання завдань, а бадьорість та наснагу забезпечив постійний рух на свіжому повітрі у шкільному парку.

Завдання квесту були пов'язані з лексичним та фразеологічним багатством української мови: "Що з чим порівняти?", "Одним словом", "Скла-до-ви-ця", "Що заховано у скриньці?", "Про що кажуть так...", "Тайнопис", "Про рідну мову від душі". За кожне виконане завдання учасники отримували пазл. Зібравши усі 8 пазлів, учасники змогли прочитати вислів про мову, який потрібно було швидко вивчити і озвучити всією командою.
Шестикласники та семикласники працювали дружно, злагоджено, допомагали один одному, тому швидко впоралися з усіма завданнями. І хоча перемогла команда 6 класу (за кількість набраних балів), незабутні враження та чудовий настрій отримали всі. А ми, вчителі, раділи за дітей, бо цей веселий спосіб пізнавальної діяльності допоміг учням пізнати красу і багатство української мови, а нам показав переваги командної роботи.                                                                 





пʼятниця, 10 березня 2017 р.

Конференція "Наш Шевченко"

      З нагоди дня народження Тараса Шевченка відбулася конференція "Наш Шевченко", учасниками якої стали  учні 5, 8 та 9 класів: Братунь Сергій, Філяс Надія, Бобко Уляна, Фіть Орися. Вони розповіли про цікаві сторінки життя та творчості поета. П'ятикласники Вепрів Юлія, Заремба Надія, Рубаха Степан та Панас Софія прочитали вірші. На завершення всі виконали "Заповіт".


середа, 22 лютого 2017 р.

Інтелектуальна гра з української мови


У нашій школі стало доброю традицією до Міжнародного дня рідної мови проводити конкурси, турніри, вікторини. Цього року учні 7 та 8 класів стали учасниками інтелектуальної гри. Гра складалася із завдань різних рівнів складності, але всі були спрямовані на розвиток культури мовлення, збагачення словникового запасу учнів, пізнання фразеології та етимології української мови. Учасники вчилися логічно мислити, працювати в команді та підтримувати одне одного.

        Турнір завершився нічиєю, але переможцями стали всі: і учасники, і вболівальники, які підтримували улюблену команду, і глядачі, які мали нагоду перевірити свої знання. Було приємно і мені як вчителю, бо діти продемонстрували не тільки свої знання, а й допитливість, живий інтерес до вивчення рідної мови, тому хочеться працювати і творити для них.


неділя, 29 січня 2017 р.

Спи спокійно, поете! Хай більше ніхто не тривожить твій сон!


Не вірив я в життя по смерті,
Тепер я вірю в диво з див.
Було для мене страшно вмерти,
Умер і нагло знов ожив.
            Олександр Олесь. 1925 рік

1919 рік... Молодий Олександр Кандиба, більш відомий як український поет Олександр Олесь, залишає Київ і їде до Будапешта представляти УНР з питань культури. Однак Румунія дуже скоро стає прорадянською, а еміграція для поета - трагедією всього життя. Після поневірянь європейськими містами Олександр Олесь зупиняється у Празі. Тут було багато друзів, знайомих, але дороги назад, в Україну, на жаль, не було. Туга за рідним краєм поглиблювалась розлукою з рідними: в небезпеці залишилася дружина Віра з сином Олегом. Аж через чотири роки вдається усією сім'єю зібратися за одним родинним столом. Однак ностальгія ніколи не залишала поета. До останніх днів Олександр Олесь почував себе українцем, жив думами про рідну землю, марив рідними краєвидами, боляче переживав страждання свої земляків - голодомор та сталінський терор -  і сподівався на повернення. 
      На зорі Незалежності України поет повернувся на рідну землю у слові: його поетичні збірки видавались в Україні, його ім'я ожило в історії української літератури, його твори увійшли до шкільної програми, а вірші стали народними піснями. Сьогодні збулася, напевно, найбільша мрія Олександра Олеся: він повернувся додому душею і тілом назавжди. 
         Спи спокійно, поете! Хай більше ніхто не тривожить твій сон!

На могилі Олеся

Не важко серцем зрозуміти 
Важку журбу у самоті. 
Мені про це шуміли віти 
Там, де кінець його путі. ...
В душі знедоленого Майстра 
Неначе буря розрослась. 
В душі воскресли вбиті айстри, 
З журбою радість обнялась... 
Ті айстри — незабутні люди. 
Мороз народу не скує: 
Ще переможе правда всюди, 
І виборе народ своє. 
А щире і сердечне слово 
Не гублять земляки твої. 
На Україні чути знову: 
«Сміються, плачуть солов’ї».  

Вірш "На могилі Олеся" http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/v_poloni_nostalgiyi.html

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...