Трагічні події сьогодення спонукають згадати сторінки історії, щоб "знати, як це було і як цьому протистояти". А історія, як відомо починається з рідного краю.
Село Княже не раз опинялось на перехресті різних історичних епох, на цих землях відбувалися найбільші драми ХХ століття – змінювалась влада, змінювались етнічні межі: здавна волинське село стало галицьким (а може, й не стало). Тут свої традиції, свої звичаї. Згадаймо, бодай, весільний обряд, де особливе місце займає хліб святий – коровай, де свати читають особливу поезію для княгині та її дружок – "Коруну". А чого варті наші українські пісні? Понад сто нам вдалося записати, а скільки їх пішло в небуття разом із тими, хто беріг їх у своїй пам'яті? Незважаючи на те, що край тривалий час був під владою Польщі і навчання в школах велося лише польською мовою, мову свою наші предки не занедбали, не засмітили чужими словами.
