неділя, 4 березня 2018 р.

Це повинна знати і моя донечка, і не тільки







Результат пошуку зображень за запитом "мама і дочка картинки"
Джина Мейджорс – щаслива мати двох дочок, одній з яких нещодавно виповнилося 18 років і вона офіційно стала дорослою. До цього знаменного дня мати підготувала список з 50 пунктів, в який вклала весь свій досвід. Це та життєва мудрість, до якої йдеш протягом довгих років, тому хочеться, щоб діти не витрачали на це часу, а йшли далі, опираючись на батьківський досвід.

1.Люби себе в першу чергу.
2.Середня школа – це ще не реальне життя. Будь до цього готова.
3.В житті ти зустрінеш багато поганих дівчат. Просто тримай марку і проходь повз.

пʼятниця, 10 листопада 2017 р.

Мовний квест


День української писемності та мови учні 6 та 7 класів відзначали цьогоріч нетрадиційно. Вони стали учасниками мовного квесту. Спритність, кмітливість, логіка, спостережливість, знання рідної мови - все це стало в нагоді під час виконання завдань, а бадьорість та наснагу забезпечив постійний рух на свіжому повітрі у шкільному парку.

Завдання квесту були пов'язані з лексичним та фразеологічним багатством української мови: "Що з чим порівняти?", "Одним словом", "Скла-до-ви-ця", "Що заховано у скриньці?", "Про що кажуть так...", "Тайнопис", "Про рідну мову від душі". За кожне виконане завдання учасники отримували пазл. Зібравши усі 8 пазлів, учасники змогли прочитати вислів про мову, який потрібно було швидко вивчити і озвучити всією командою.
Шестикласники та семикласники працювали дружно, злагоджено, допомагали один одному, тому швидко впоралися з усіма завданнями. І хоча перемогла команда 6 класу (за кількість набраних балів), незабутні враження та чудовий настрій отримали всі. А ми, вчителі, раділи за дітей, бо цей веселий спосіб пізнавальної діяльності допоміг учням пізнати красу і багатство української мови, а нам показав переваги командної роботи.                                                                 





пʼятниця, 10 березня 2017 р.

Конференція "Наш Шевченко"

      З нагоди дня народження Тараса Шевченка відбулася конференція "Наш Шевченко", учасниками якої стали  учні 5, 8 та 9 класів: Братунь Сергій, Філяс Надія, Бобко Уляна, Фіть Орися. Вони розповіли про цікаві сторінки життя та творчості поета. П'ятикласники Вепрів Юлія, Заремба Надія, Рубаха Степан та Панас Софія прочитали вірші. На завершення всі виконали "Заповіт".


середа, 22 лютого 2017 р.

Інтелектуальна гра з української мови


У нашій школі стало доброю традицією до Міжнародного дня рідної мови проводити конкурси, турніри, вікторини. Цього року учні 7 та 8 класів стали учасниками інтелектуальної гри. Гра складалася із завдань різних рівнів складності, але всі були спрямовані на розвиток культури мовлення, збагачення словникового запасу учнів, пізнання фразеології та етимології української мови. Учасники вчилися логічно мислити, працювати в команді та підтримувати одне одного.

        Турнір завершився нічиєю, але переможцями стали всі: і учасники, і вболівальники, які підтримували улюблену команду, і глядачі, які мали нагоду перевірити свої знання. Було приємно і мені як вчителю, бо діти продемонстрували не тільки свої знання, а й допитливість, живий інтерес до вивчення рідної мови, тому хочеться працювати і творити для них.


неділя, 29 січня 2017 р.

Спи спокійно, поете! Хай більше ніхто не тривожить твій сон!


Не вірив я в життя по смерті,
Тепер я вірю в диво з див.
Було для мене страшно вмерти,
Умер і нагло знов ожив.
            Олександр Олесь. 1925 рік

1919 рік... Молодий Олександр Кандиба, більш відомий як український поет Олександр Олесь, залишає Київ і їде до Будапешта представляти УНР з питань культури. Однак Румунія дуже скоро стає прорадянською, а еміграція для поета - трагедією всього життя. Після поневірянь європейськими містами Олександр Олесь зупиняється у Празі. Тут було багато друзів, знайомих, але дороги назад, в Україну, на жаль, не було. Туга за рідним краєм поглиблювалась розлукою з рідними: в небезпеці залишилася дружина Віра з сином Олегом. Аж через чотири роки вдається усією сім'єю зібратися за одним родинним столом. Однак ностальгія ніколи не залишала поета. До останніх днів Олександр Олесь почував себе українцем, жив думами про рідну землю, марив рідними краєвидами, боляче переживав страждання свої земляків - голодомор та сталінський терор -  і сподівався на повернення. 
      На зорі Незалежності України поет повернувся на рідну землю у слові: його поетичні збірки видавались в Україні, його ім'я ожило в історії української літератури, його твори увійшли до шкільної програми, а вірші стали народними піснями. Сьогодні збулася, напевно, найбільша мрія Олександра Олеся: він повернувся додому душею і тілом назавжди. 
         Спи спокійно, поете! Хай більше ніхто не тривожить твій сон!

На могилі Олеся

Не важко серцем зрозуміти 
Важку журбу у самоті. 
Мені про це шуміли віти 
Там, де кінець його путі. ...
В душі знедоленого Майстра 
Неначе буря розрослась. 
В душі воскресли вбиті айстри, 
З журбою радість обнялась... 
Ті айстри — незабутні люди. 
Мороз народу не скує: 
Ще переможе правда всюди, 
І виборе народ своє. 
А щире і сердечне слово 
Не гублять земляки твої. 
На Україні чути знову: 
«Сміються, плачуть солов’ї».  

Вірш "На могилі Олеся" http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/v_poloni_nostalgiyi.html

понеділок, 26 грудня 2016 р.

Цитати для характеристики героїв повісті "Маруся"


Повість «Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка
 Цитати для характеристики Василя

«хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки: на виду рум’яний, моторний, звичайний…»

«Він свитник, хлопець дуже гарний, має гнучкий стан та на сільських дівчат і не дивиться. Нібито його хазяїн хоче взятии хлопця в прийми, віддати за нього свою доньку-красуню» 

«Люблю я тебе, Марусенько, усім серцем моїм, люблю я тебе більш усього на світі. Не сердься на мене, не відворожуйся, не затуляй очиць твоїх білою рученькою, дай її мені сюди, нехай пригорну її до свого серденька, та тоді хоч і вмру, коли тобі невгодна щирая моя любов!» 

«Пішов у ченці і став уже дияконом Печерського монастиря в Києві» 

«Він і прийшов немощний та таки себе не оберігав: не слухав нікого, ськав усякої болісті і заморив себе зовсім. Далі чах-чах та от неділь зо дві як і помер» 

Повість «Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка
 Цитати для характеристики Марусі 

«Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тернові ягідки, брівоньки — як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі прямесенький, з горбочком, а губоньки — як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки — неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані». 

«до усякого діла невсипуща» 
«Коли було заговорить, то усе так звичайно, розумно, так неначе сопiлочка заграє стиха, що тiльки б її й слухав; а як усмiхнеться та очицями поведе, а сама зачервонiється, так от неначе шовковою хусточкою обiтреть смажнiї уста. »

«Коси у неї як смоль чорнiї та довгi-довгi, аж за колiно; у празник або хоч i в недiльку так гарно їх повбира, дрiбушки за дрiбушку та все сама собi заплiта; та як покладе їх на голову, поверх скиндячок вiнком, та заквiтча квiтками, кiнцi у ленти аж геть пороспуска; усi груди так i обнизанi добрим намистом з червонцями, так що разкiв двадцять буде, коли й не бiльш»

«Сорочка на нiй бiленька, тоненька, сама пряла i пишнiї рукава сама вишивала червоними нитками.»

«От така як вийде, то що i твоя панночка! Iде, як павичка, не дуже по усiм усюдам розгляда, а тiльки дивиться пiд ноги. Коли з старшим себе зострiлась, зараз низенько вклонилась та й каже: "Здрастуйте, дядюшка!" або: "Здоровi, тiтусю!" 


Вона була аж занадто скромна і сором'язлива: не ходила гуляти з дівчатами ні на вулицю, ні на вечорниці й іншим не радила ходити: «Лучче я, каже, на те місце, упоравшись... ранше устану, заміню твою старість: обідати наварю і батькові в поле понесу. А на вулиці що я забула? Іграшки та пустота...»

Коли її запрошували до подруг на весілля, то була там не довго, а тільки посидить, пообіда, а як виведуть молодих надвір танцювати, то вона мерщій додому. 

«Ця дівчина багата, вона байдужа до розваг і гуляти на свята не ходить, роботяща: добре шиє, пряде, варить і пече» 

«Ходить на вулицю не любила, а ось із задоволенням допомогала батькам, варила їжу, пряла" 

«Таточку, голубчику, соколику, лебединку! Матінко моя ріднесенька! Утінко моя, перепілочко, голубочко! Не погубляйте свого дитяти; дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! Не розлучайте мене з моїм Василечком». 

«Василю! На кладовищі мене покидаєш, на кладовищі мене й знайдеш! Поминай мене, не удавайся в тугу… прощай на віки вічні!.. Там побачимось!» 

Сумне життя настало для Марусі без Василя. Вона журиться, ночей не досипає, уболіває за долю свого коханого.

Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

пʼятниця, 25 листопада 2016 р.

Пам'ятаймо минуле, щоб мати майбутнє

Трагічні події сьогодення спонукають згадати сторінки історії, щоб "знати, як це було і як цьому протистояти". А історія, як відомо починається з рідного краю.
         Село Княже не раз опинялось на перехресті різних історичних епох, на цих землях відбувалися найбільші драми ХХ століття –  змінювалась влада, змінювались етнічні межі: здавна волинське село стало галицьким (а може, й не стало). Тут свої традиції, свої звичаї. Згадаймо, бодай, весільний обряд, де особливе місце займає хліб святий –  коровай, де свати читають особливу поезію для княгині та її дружок – "Коруну". А чого варті наші українські пісні? Понад сто нам вдалося записати, а скільки їх пішло в небуття разом із тими, хто беріг їх у своїй пам'яті? Незважаючи на те, що край тривалий час був під владою Польщі і навчання в школах велося лише польською мовою, мову свою наші предки не занедбали, не засмітили чужими словами.
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...