І досі чекає додому....

Нахмурений ранок струсив із неба у безвість зірки і простелив дорогу сонцю світанковим серпанком. Не забарився і перший сонячний промінь. Крізь відчинене вікно він тихо відхилив фіранку  і розгорнув книгу життя... Книгу життя... 

Поетичні струмочки Прибужжя

Дорогі читачі! Запрошую вас відвідати сторінку "Літературне краєзнавство". Тут ви познайомитесь із творчими особистостями нашого Сокальського краю.  Поезія талановитих сокальських митців хвилює, не залишає байдужими. Поетичні струмочки Прибужжя несуть і несуть свої кришталеві води у могутню поетичну ріку української поезії. Читайте її, насолоджуйтесь нею...

Новий вебпроект "Про Інтернет": доступно, цікаво, з пригодами

Інтернет відкриває безмежні можливості, але разом з тим передбачає велику відповідальність. Щороку кількість користувачів Інтернету зростає, в тому числі дедалі більше дітей та підлітків отримують доступ до мережі. Діти, як найчутливіша до інновацій частина суспільства, активно адаптуються до цифрового середовища. Тому постають питання: чи використовують діти весь потенціал, який пропонує Інтернет? Чи розуміють, як Інтернет може допомогти реалізації їх здібностей, будуванню професійної кар’єри вже зараз? Чи знають про зворотний бік — Інтернет-ризики?

Сорочині іменини

Сьогодні, 22 березня, у сороки іменини. Так, саме у тої сороки, яка на своєму довгому хвості приносить новини. 

Християни відзначають день Сорока Святих, Великомучеників Севастійських. Отож, про все по порядку. Великомученики Севастійські - це воїни давньоримського імператора Лікінія, який був жорстоким гонителем християн. За відмову зректися християнської віри 40 воїнів римського легіону загинули у страшних муках. У холодні і вітряну ніч їх загнали у Севастійське озеро, яке за ніч вкрилося льодом. Щоб ще більше підсилити муки, імператор наказав на березі озера затопити лазню. 

Вітаю з Всесвітнім днем поезії!

Усі ми люди – кращі, трохи гірші. 
Нещира посмішка ховає все… 

Поет же душу відкрива у вірші 

І вам на суд, довірливо несе. 

Рецепт щастя від Олександра Каліщука

Сьогодні - День щастя... А що таке щастя? Гроші? Розкіш? А, може, хмаринка в блакитному небі? А, може,  метелик на долоні?.. І веселка після дощу  - це також щастя. І лелеки в небесних просторах, і ніжний спів солов'я, і сині гори, і хвилі в морі, і зорі, що відбились у чистому плесі ріки, і золотий серпик місяця, і росяна зелень трав... два силуети при західному сонці - це також щастя... Тільки ж ми не помічаємо його... і не дякуєм Богу... за щастя народитися, щастя зустрічати весни, щастя кохати, щастя допомагати і співчувати...

Ліна Костенко у слові й у пісні...

Ліна Костенко. Щось на зразок балади ,— як вийшли букви з-під моєї влади

Було таке. Я мусила збрехать.

Не те, щоб як, — всього на півсторінки. 

А букви раптом почали зітхать, 

то та, то та тікать навперемінки. 

Приміром, так. Беру я те перо.

І той папір. Писати хочу слово. 

А буква «П», печальна, як П'єро,

— Пробачте, — каже,— я тут випадково. 

Дві зорі Ліни Костенко

У березні, коли розцвітають перші весняні квіти, коли "перестають журитися плакучі верби", а "пташині менестрелі доводять до сліз яблуні", коли "ночі сяють зорями жасминно", а "весна дібровам листя роздає", - на небосхилі української поезії засвітилася зірка Ліни Костенко. Мабуть, не випадково саме у березні, адже спалахнула серед плеяди поетичних зірок Лесі Українки, Тараса Шевченка, Максима Рильського... Коли приглянутись до скромної блискітки Ліни Костенко, немов у дзеркалі, відбиваються дві зірочки. Одна велика і яскрава, а друга - менша і помітна тільки тоді, коли придивитись уважно. Вона проглядається здалеку, мерехтить, інколи зникає за сивими хмарами, а промайне хмаринка і вона знову світить, але так, наче з якоїсь далекої і загадкової планети, хоча притягує, здається, ще дужче...

Золоті яблука з Едемського саду

Апельсини... Хто не любить ці смачні, соковиті, ароматні яблука? Думаєте, я помилилася? Аж ніяк. Так, так, саме про золоті яблука хочу розповісти сьогодні.
Як же потрапило слово "апельсин" у нашу мову? Відомо, що батьківщина цього екзотичного фрукта - Північний Китай. Звідси плоди поступово пересувалися на південь Азії. У Європу апельсини потрапили через Португалію, до речі, разом з назвою, яка складається із двох слів - "апель" - яблуко і "Сіна" - Китай. Як бачите, я не помилилася: апельсин - це китайське яблуко.

Слово про тата...

Життя іде і все без коректур...

Ліна Костенко

У ці березневі дні хочу розповісти про тата, добру, чуйну і великодушну людину. Сьогодні у тата день народження. За плечима великий життєвий досвід, мудрість та велика людська любов.  Щоб розповісти про тата, напевно, мало буде усіх слів з усіх словників світу.

... Почалась татова життєва дорога березневого ранку 1948 року у родині сільських трударів - Івана Теофановича та Марії Степанівни у маленькому волинському селі.

"Запорожець за Дунаєм" : надія на повернення...

Нещодавно мені випала чудова нагода побувати на другому прем'єрному показі вистави Семена Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм" в Національній опері України. Неповторні враження залишилися від зустрічі із класикою світового оперного мистецтва, хотіла б поділитися ними з вами, дорогі друзі. 

... А журавлі летять собі додому ключами...

Погожий день приніс чимало клопотів: у саду залишилось торішнє листя, на квітнику сухе бадилля, домашні улюбленці просили уваги, а в думках нові підручники, "круглі столи", неперевірені зошити... І тут раптом у блакитних просторах неба, поміж розхристаних хмар, я побачила те, чого давно потребувала душа - мить весни... журавлі, та ні, веселики, рівним ключем повертались додому, а з їхніх крил тихо на землю спускалось радісне "курли-курли-курли". Те курликання мимоволі викликало усмішку та весняний настрій.

Пісня повертається додому...

Журавлиний ключ спонукав до роздумів 

про весну... про надію... про чужину... про героїв... Пропоную добірку поезій 

Богачук Олександр 

ПІСНЯ ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДОДОМУ 

Обнялися журавлі з весною 

І мене з веснянкою звели. 

Забриніло срібною струною: 

Кру-кру-кру, 

Курли-курли-курли. 

Павло Дворський. Небесна сотня білих журавлів...

Гімну України -150!

Сьогодні виповнюється 150 років з часу першого публічного виконання пісні "Ще не вмерла України". Далекого 1865 року у Перемишлі (тепер Польща) відбувся перший у Західній Україні Шевченківський концерт з нагоди роковин смерті Кобзаря. На завершення концерту прозвучали невмирущі слова Павла Чубинського, покладені на музику отцем Михайлом Вербицьким. 15 січня 1992 року вірш Павла Чубинського став Державним Гімном України.

... Він недарма прожив!

Ще вчора Тарас Шевченко святкував свій день народження.  Відвідували друзі, надходили вітальні листи і телеграми  із побажаннями здоров'я... У переддень провідав Микола Костомаров. Шевченко сидів за столом, навколо лежали незавершені роботи...  
Тарас Григорович похвалився золотим годинником, який недавно купив, - не для прикраси, звісно, а для точного виконання гравірувальних операцій. Це була перша коштовна річ, така омріяна... 

Думаймо про Шевченка, живімо Шевченком, продовжуймо його безсмертя в дітях!

Тарасу Шевченку - 201

Минають  роки  і  сторіччя,  відходять  у  небуття  покоління  людей,  змінюються їхні  звичаї  та  погляди,  а  справжні  мистецькі  надбання  переживають  своїх  творців,  по-новому  розмовляють  з  кожним  новим  поколінням.  До  таких  скарбів  світового значення  належить  творчість  великого  українського  поета  Тараса  Шевченка.

        Тарас  Шевченко  був  усебічно  обдарованою  людиною.  Геніальний  поет  і  видатний  живописець,  цікавий  прозаїк   і  неординарний  музика.  Шануємо  його  і  як  мислителя-філософа,  великого  гуманіста  і  просвітителя.

        Кожна  епоха  перечитує  геніальні  твори  великого  Кобзаря,  відшукує  в  них  те,  що  співзвучне  дню  сьогоднішньому,  передбачення  на    день  майбутній.

        Біографія  Шевченка  відома  всім,  але  не  перестає  вражати  кожного.  Народився  кріпаком,  у  24  роки  здобув  „вольную”.  У  1845  році  закінчив  курс  Петербурзької  Академії  мистецтв  і  поїхав  на  Україну.  Минуло  два  роки  титанічної  роботи:  поета,  художника,  людини.  Саме  в  цей  період,  восени  1846  року,  перебував  Т. Шевченко  на  Поділлі.  У  Кам’янці-Подільському  зупинявся  у  вчителя  гімназії  П. Чуйкевича,  записував  пісні  про  Устима  Кармелюка.

Зі святом Весни!

 ... блакитноокі фіалки, рожеві тюльпани,  зефірні крокуси, ніжні вербові котики... усі квіти землі сьогодні нагадують про свято Весни, Жінок і Краси. Здавна повелося, що Жінки - це берегині роду людського. Незважаючи на різні життєві перепетії. Вони дарують життя іншим, роблять щасливими інших, наповнюють світ красою та гармонією. 
Дорогі Матері! Нехай у Ваші віконця усміхається ранок, голубінь чистого неба приносить мир і спокій у Ваші оселі, хай Ваші серця зігрівають ясні дитячі очі і дзвінкий дитячий сміх, радості Вам і щастя.

Оркестр весни вже грає Вам прем'єру - 
Симфонію краси, добра й тепла.
І забувається буденність і кар'єра, 
Немов зима і поруч не була.
За диригента тут чарівна пані,
Глибинна, мудра іскра у очах,
Ти Жінка - і в усіх в пошані, 
Піднесенна, мов музика, мов птах...

Чарівний світ Жозефіни Волл

Хочу познайомити вас, дорогі мої читачі, із художніми роботами відомої англійської художниці Жозефіни Волл. Дивовижна краса її полотен, майстерність і безмежна фантазія підкорюють серця мільйонів людей. Живописні картини Жозефіни Волл нікого не залишають байдужими. Вони спонукають нас поглянути на світ іншими очима, пробуджують уяву, переносять у казковий світ давно забутих дитячих фантазій і мрій. Чудодійні картини допомагають нам зрозуміти, що світ не тільки прекрасний, а й надзвичайно вразливий.  Картини можна розглядати годинами. Дивують міріади дрібних деталей і яскраве поєднання кольорів, які стали своєрідною візиткою мисткині. Заворожують відтінки фіолетового, синього, зеленого і жовтого, на картинах не помітно червоного і зовсім немає чорного.  Такий сплеск кольорів випромінює оптимізм, пробуджує бажання захистити і зберегти нашу планету.

Переглядайте картини Жозефіни Волл, насолоджуйтесь ними! Життя прекрасне!

Ж. Волл. Аврора. Живопис зорі

Якого кольору мова?

Жозефіна Волл. Минуле літо

            Який колір має мова? Синій, — скажете ви. Типова асоціація, бо чорнило, зазвичай, буває синім, ну, ще інколи чорним і червоним, наприклад, у вчителя. Проте це колір мовних знаків на папері. Я ж запитаю про мову взагалі, про всю систему. Якого кольору українська мова? А хінді? А грецька? Кожна мова має свій власний колір, форму, запах, звук, смак. Що довше вивчаєш мову, то краще її відчуваєш всім своїм єством.

Візьмімо, наприклад, німецьку. Вона — кольору жовтої глини. На дотик може бути сухою. Твердою, ламкою, а може бути м'якою, теплою, еластичною і піддатливою. Вона має запах розім'ятого в руці дубового листя і смак волоських горіхів, перетертих з цукром, лимонною шкоринкою, родзинками і корицею. Люди, які не розуміють німецької мови, кажуть, що вона звучить, як собака гарчить. Повірте мені, це неправда. Ця мова має звук, що нагадує падіння з гори каменя — ось він ударився об інший різко, коротко і чітко — «ді», відскочив і полетів у плавній дузі — «лі-і-бе». Красиво, правда? До речі, це слово означає кохання.

І так з кожною мовою. Українська має біло-сіро-блакитний колір свіжовипраного полотна, на дотик — як невеличка хмарка, гладенька і пухнаста водночас, та невловима — як полонити повітря? Пахне вона спілими яблуками, смакує криничною водою, а звучить, як журавлиний крик. Англійська — з гіркуватим присмаком, на дотик — золотий пісок. Іспанська — кисло-солодка і звучить палким шепотом закоханого. Російська дзвенить, як сталь у кузні, а на дотик — пелюстки польового маку.

Це відчуває кожна людина, бо вона живе не з мовою, а в мові, наче зернятко всередині плоду. Вона говорить мовою, думає мовою, чує мовою, вдихає її запах, відчуває її кінчиками пальців, бачить її перед собою щомиті свого життя і смакує її на своїх губах. Таку різноманітну у виявах і унікальну за суттю. Вона — одна-єдина, проте ім'я їй — легіон.

Людмила Баграт „Зло”

... нова сторінка надій та сподівань

...світанок сьогодні постукав у віконце срібним голосочком синички. Ще сонце укуталось сивим туманом, а вона вже видзвонює: "Цинь-цинь-цинь-цинь-цинь", - сповіщає: небо сьогодні буде синім.  А горобці?... Ті зовсім, напевно, забули, що ранок ще тільки займається, - розцвірінькались, розреготались, заливаючи усе довкола своїм енергійним крещендо.

А пахне як?.. Молодою бростю дерев, талою землею, ранковою свіжістю... На гілках, здається, принишкли маленькі метелики і от-от полетять. Та ні, то темно-коричневі лусочки бруньок міцно тримають у своїх обіймах листочки. Та чи надовго?...

Сонце ще у полоні туману, а сонячні зайчики вже гойдаються на прозорих скельцях льоду,  мов діти на орелях, обережно, аби не покришився тоненький кришталик, у якому вже вимальовується бездонна блакить неба. А може, то сама весна золотими літерами виводить нову сторінку в одвічній книзі надій та сподівань...